Перейти до змісту

Православні ікони: богослов'я і практика

Коли ви заходите до православного храму, перше, що бачите, - це ікони. Вони вкривають стіни. Вони обрамлюють іконостас (перегородку між наосом і вівтарем). Їх цілують при вході, перед ними запалюють свічки, з ними обходять храм у дні великих свят, вони висять у домівках кожного парафіянина. Для людини з протестантського середовища така зорова присутність образів може бути несподіваною.

Ця сторінка пояснює, що таке ікони, чому ми їх вживаємо і як до них ставитися.

Що таке ікона?

Грецьке слово “eikon” означає “образ”. У православній традиції ікона - це священний образ Христа, Богородиці, ангела, святого або біблійної події, виконаний за усталеним каноном.

Ікона - це не портрет у сучасному розумінні. Вона не прагне зобразити, як людина виглядала фізично. Вона показує людину преображеною, такою, якою вона є у Христі. Саме тому ікони мають такий вигляд: великі очі (погляд того, хто бачив Бога), видовжені риси (тіло, підкорене духу), золоте тло (Божественне світло), зворотна перспектива (образ дивиться на вас, а не ви заглядаєте в плоский простір).

Ікони пишуть, а не малюють. Іконописець готується молитвою і постом. Сам процес має чітку послідовність, і кожен його етап несе духовне значення. Готову ікону освячують перед тим, як вона стане частиною богослужіння.

Чому православні християни шанують ікони?

Коротка відповідь: тому що Бог став видимим.

У Старому Завіті Бог заборонив образи (друга заповідь), бо ніхто не бачив Бога, і будь-який образ неминуче був би хибним богом. Але в Новому Завіті “Слово стало плоттю, і перебувало між нами, і ми бачили славу Його” (Іоан 1:14). Бог прийняв людське обличчя в Ісусі Христі. Лице Христове можна побачити, а те, що можна побачити, можна й зобразити. Заперечувати це означало б заперечувати Втілення.

У VII столітті у Візантійській імперії постав іконоборчий рух (буквально “руйнівники образів”), який заперечував можливість створення святих образів. Сьомий Вселенський Собор (Нікея II, 787 рік) остаточно розв’язав це питання для Православної Церкви: ікони не лише дозволені, а й богословськи необхідні, бо свідчать про те, що Бог справді став Людиною.

Цю перемогу ми святкуємо щороку в першу неділю Великого Посту - Неділю Православ’я, яка вшановує відновлення шанування ікон у 843 році.

Шанування, а не поклоніння

Православні християни шанують ікони. Ми не поклоняємось їм.

Ця різниця важлива. Поклоніння (грецьке: latreia), що належить лише Богу, ми віддаємо лише Йому. Богородиці, ангелам і святим ми віддаємо честь (грецьке: dulia). Коли ми цілуємо ікону, ми вшановуємо особу, яка на ній зображена, а не дерево і фарбу. Як сказав святитель Василій Великий у IV столітті, “честь, що віддається образу, переходить до первообразу”.

Саме тому ікони не є ідолами. Ідол - це хибний бог, якому поклоняються замість істинного Бога. Ікона - це вікно, через яке ми вшановуємо істинного Бога і Його друзів.

Поширені ікони в нашій парафії

Коли ви пройдете нашим наосом, ви побачите:

Пантократор

Ікона Христа Пантократора (“Вседержителя”) зазвичай зображає Господа з Євангелієм у лівій руці і правицею, піднятою у благословенні. Книга інколи розгорнута на певному вірші. Пальці руки, що благословляє, утворюють літери ІС ХС - скорочене ім’я “Ісус Христос” грецькою.

Ця ікона знаходиться на іконостасі праворуч від Царських Врат.

Богородиця

Ікона Матері Божої з Богомладенцем на руках. Існує кілька іконографічних типів (Одигітрія, Елеуса, Володимирська, Казанська, Почаївська). Вона завжди вказує на Сина або тримає Його: її покликання - завжди звертати увагу на Христа, а не на себе. Її ікона на іконостасі знаходиться ліворуч від Царських Врат.

Архистратиг Михаїл

Ікона нашого небесного покровителя, Архистратига Михаїла, проводника небесного воїнства, зображеного з мечем або терезами. Його ім’я з єврейської означає “Хто як Бог?” - риторичне питання, відповідь на яке “ніхто”. Він покровитель воїнів, захисник Божого люду, і саме його іменем названа наша парафія.

Святкові ікони

Ікони великих свят літургійного року (Різдво Христове, Богоявлення, Великдень, П’ятидесятниця, Успіння тощо) виставляють на видному місці під час кожного свята.

Місцеві святі та святі покровителі

Ви також побачите ікони святих, особливо шанованих в Українському Православ’ї: святої рівноапостольної Ольги, святого рівноапостольного Володимира, преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських, новомучеників українських.

Як поводитися з іконами

Коли ви заходите до храму:

  1. Перехрестіться (трьома пальцями, праве плече перед лівим, потім поклін)
  2. Підійдіть до ікони при вході або на центральному аналої
  3. Злегка вклоніться і поцілуйте ікону - в руку або стопу, не в лик
  4. Знову перехрестіться і відійдіть

Під час богослужіння ви можете підходити до ікони для особистої молитви, коли це доречно (між важливими частинами Літургії, не під час Анафори чи Святого Причастя). Якщо хочете, запаліть свічку: свічка ставиться перед іконою як знак вашої молитви.

Поширені запитання

Чи цілування ікони є ідолопоклонством? Ні. Ми вшановуємо особу, зображену на іконі, а не поклоняємось дереву і фарбі. Поцілунок - це знак любові й благоговіння, той самий поцілунок, яким ми вітаємо рідних. Честь переходить до первообразу, а не залишається на предметі.

Чи можу я сам написати ікону? Іконопис - це послух, який за традицією потребує навчання і провадиться з молитвою і постом. Будь-хто може придбати друковану ікону для дому; писати ікони самому - значно серйозніша справа. Якщо ви відчуваєте покликання навчатися іконопису, поговоріть з о. Стефаном.

Чи всі ікони однаково святі? Освячена ікона, що вживається в богослужінні, є тим, що ми шануємо літургійно. Друковані копії, світлини й домашні роздруківки можна вживати для особистої молитви, але вони не освячені тим самим чином, поки їх не благословить священник. У багатьох парафіян удома є іконний куточок з освяченими роздруківками, придбаними в церковній книгарні.

А як щодо ікон Христа, написаних з рисами інших етнічних груп? Православна традиція тримається того, що ікони відповідають усталеним іконографічним типам: Христос зображається таким, яким Він постає на найдавніших іконах і на Туринській Плащаниці, а не як портретний об’єкт, що змінюється під впливом культури. Місцеві відмінності трапляються, але значне відхилення від традиції послаблює богословське свідчення ікони.

Чому ікони виглядають “незвично”? Ікони не прагнуть фотографічної правдоподібності. Вони прагнуть духовної правди. Ненатуралістичні риси (великі очі, видовжені форми, відсутність тіней, золоте тло) - це свідомі богословські твердження про преображену природу зображеної особи.

Чи може неправославна людина мати ікону? Так. Ікони - це священні предмети, а не лише православні. Поводьтесь з ними з повагою, і вони відплатять вам молитвою.

Чи бувають ікони об’ємними? Ні. Православна Церква не вживає об’ємних скульптур у богослужінні. Скульптура зображала б тіло в просторі; ікона зображає особу у вічності. Ця різниця важлива.

Облаштування іконного куточка вдома

У більшості православних родин є невеликий іконний куточок, де родина молиться вранці й увечері. Дивіться Облаштування іконного куточка вдома, де ви знайдете практичні поради.

Дізнатися більше

Свято-Михайлівська Українська Православна Церква 9201 60th St, Pinellas Park, FL 33782 Телефон: 727-777-4450